Ласкаво просимо, 

або 

Як полегшити адаптацію малюків

        Кожен із нас по-різному входить у нове товариство. Хтось будь­те почувається як риба у воді. А для когось найменші зміни призводять до стресу. Найскладніше дітям, які вперше виходять за межі родинного кола.

Кілька років тому почула зворушливо-кумедну історію про ма­ленького хлопчика і його перший день у дитячому садку.

Дорогою в дитсадок, власне, як і протягом усього попередньо­го тижня, мама вмовляла сина бути слухняним, ввічливим, дружнім і слухатися дорослих. Наставляючи так сина, мама переживала передусім про позитивну оцінку її, матусиних ви­ховних зусиль, а не про почуття малюка. Поки мама спілку­валася з вихователькою, няня підвела хлопчика до шафки зі словами: «Ось твоя шафка. Розташовуйся...» Після розмови з вихователем здивована мама знайшла свого сина, який тихо й понуро сидів у шафці. Саме так він тепер уявляв своє нове життя в дитячому садку.

Перші кроки в дитячому садку для більшості малюків пов'язані з недитячими переживаннями, а іноді — з глибокими психологічни­ми травмами. Проблеми їхньої адаптації до дитячого садка вже давно перебувають у центрі уваги науковців різних напрямів. І від того, на­скільки обізнані дорослі у всіх нюансах адаптації малюків, прямо за­лежить її перебіг і ступінь складності. Виокремимо ключові запитан­ня, що турбують дорослих, і відшукаємо на них відповіді.

Що мають знати дорослі про адаптацію?

       Щоб розкрити особливості адаптації дітей до умов закладу до­шкільної освіти, визначимося з поняттям «адаптація».

Адаптація (від лат. асіаріаііо — пристосування) — комплек­сне явище соціального буття особистості, універсальна влас­тивість людини, що дає їй змогу засвоїти соціально корис­ні стандарти поведінки, ціннісні орієнтації та гармонізувати взаємозв'язки з новим соціальним оточенням.

Адаптація - інтегральний показник соціалізації

Науковці виокремлюють соціальну адаптацію як специфічну форму соціальної активності. Вона виявляється в здатності людини привести свої звички, особистісні риси, дії у відповідність до нових соціальних умов.

Базовий компонент дошкільної освіти подає соціальну адапта­цію як інтегральний показник здатності дитини виконувати належні функції та соціальні ролі в колективі. А відповідальними за її сфор- мованість державний стандарт визначає родину й заклад дошкільної освіти. Адже в перші роки життя в дитини формується конкретний тип поведінки. Він відображає вимоги мікросоціального середовища в якому дитина росте й розвивається.

Щоб увійти в дитячий колектив, дитина має оволодіти системою таких складових соціальної адаптації:

•     уміти прилаштовуватися до нових соціальних умов, зокре­ма ритму життя групи;

•     розуміти, що починається новий період життя, усвідом­лювати нову соціальну роль «Я — дошкільник»;

•     виявляти особистісну активність у встановленні гармо­нійних зв'язків із соціальним оточенням;

•     дотримуватися певних правил групи, вміти унормовано по­водитися, але й водночас відстоювати свою позицію, власні думки.

Пристосування організму до нових умов відбувається на фізі­ологічному, соціальному, психологічному рівні й має в кожному ви­падку індивідуальні особливості перебігу.
Середній строк адаптації дитини: раннього віку — 7-15 днів; молодшого дошкільного віку— 2-3 тижні; старшого дошкільного віку (6-7 років) — 1 місяць.

Зазвичай адаптація — це короткотривалий процес взаємодії з но­вими соціальним умовами, що потребують пошуку психологічних форм пристосування. Проте нерідко діти проживають адаптаційний період складно й болісно.

Стійкий «адаптаційний синдром» у дитини свідчить про те, ще  вона не готова вийти із сім'ї.

Етапи адаптації

Кожна дитина пристосовується до нових умов по своєму. Про­те у всіх адаптація відбувається в три етапи. У літературі вони мають різну назву. Емоційний градус дитячої реакції виражають назви ета­пів адаптації у класифікації, запропонованій Мар'яною Безруких та Світланою Єфімовою (табл.).

Характер і тривалість процесу адаптації дошкільників залежить від об'єктивних чинників, як-от:

•     індивідуальні особливості вищої нервової діяльності;

•     рівень соматичного і психічного здоров'я, соціального роз­витку;

•     вікові особливості.

Назва	Характерні ознаки	Тривалість
Перший етап — «буря»	Бурхлива реакція та сильна напруженість як результат зовнішніх впливів на організм дитини — підвищується збуджуваність, тривожність, можливе підсилення агресивності, спостерігається поганий сон, апетит, настрій	Від двох-трьох днів до одного-двох місяців у окремих дітей
Другий етап — «буря стихає»	Нестійкий стан, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакцій на зовнішні впливи — дитина випробовує себе у спільній діяльності з однолітками, намагається брати участь у спільних діях; вона стає більш активною, врівноваженою, проте зриви ще неминучі	Від тижня до двох- трьох місяців
Третій етап — «штиль»	Відносне пристосування організму дитини до нових умов — поступово дитина починає засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, виявляти активність під час занять	Від двох-трьох тижнів до шести місяців

    Успішність адаптації залежить не лише від індивідуально-пси­хологічних особливостей особистості дитини, а й від готов­ності соціального оточення прийняти її.

Що можуть і мають зробити батьки?

     Процес соціалізації дитини починається із сім'ї.   Тут закладаються основи її світогляду, моральності, людяності, милосердя, добра, справедливості тощо. У родині дитина набуває соціально­го досвіду впевненої поведінки. У неї закладаються основи гіднос­ті, формується відчуття власної значущості, захищеності.

Це своєю чергою сприяє розвитку самостійності,задоволенню потреби в соці­альній відповідності вже в дитинстві.

     Батьки — перші й головні вихователі дитини. Саме в родині вони мають починати формувати в неї тріаду базових якостей:

·        моральність як повагу до інших людей;

·        відповідальність за свої вчинки;

·        вольові якості, потрібні для досягнення своєї життєвої мети.

Від педагогічної компетентності батьків залежить повноцінний розвиток і становлення дитини як особистості, готовність до набуття нового соціального статусу.