Ласкаво просимо, 

або 

Як полегшити адаптацію малюків

        Кожен із нас по-різному входить у нове товариство. Хтось будь­те почувається як риба у воді. А для когось найменші зміни призводять до стресу. Найскладніше дітям, які вперше виходять за межі родинного кола.

Кілька років тому почула зворушливо-кумедну історію про ма­ленького хлопчика і його перший день у дитячому садку.

Дорогою в дитсадок, власне, як і протягом усього попередньо­го тижня, мама вмовляла сина бути слухняним, ввічливим, дружнім і слухатися дорослих. Наставляючи так сина, мама переживала передусім про позитивну оцінку її, матусиних ви­ховних зусиль, а не про почуття малюка. Поки мама спілку­валася з вихователькою, няня підвела хлопчика до шафки зі словами: «Ось твоя шафка. Розташовуйся...» Після розмови з вихователем здивована мама знайшла свого сина, який тихо й понуро сидів у шафці. Саме так він тепер уявляв своє нове життя в дитячому садку.

Перші кроки в дитячому садку для більшості малюків пов'язані з недитячими переживаннями, а іноді — з глибокими психологічни­ми травмами. Проблеми їхньої адаптації до дитячого садка вже давно перебувають у центрі уваги науковців різних напрямів. І від того, на­скільки обізнані дорослі у всіх нюансах адаптації малюків, прямо за­лежить її перебіг і ступінь складності. Виокремимо ключові запитан­ня, що турбують дорослих, і відшукаємо на них відповіді.

Що мають знати дорослі про адаптацію?

       Щоб розкрити особливості адаптації дітей до умов закладу до­шкільної освіти, визначимося з поняттям «адаптація».

Адаптація (від лат. асіаріаііо — пристосування) — комплек­сне явище соціального буття особистості, універсальна влас­тивість людини, що дає їй змогу засвоїти соціально корис­ні стандарти поведінки, ціннісні орієнтації та гармонізувати взаємозв'язки з новим соціальним оточенням.

Адаптація - інтегральний показник соціалізації

Науковці виокремлюють соціальну адаптацію як специфічну форму соціальної активності. Вона виявляється в здатності людини привести свої звички, особистісні риси, дії у відповідність до нових соціальних умов.

Базовий компонент дошкільної освіти подає соціальну адапта­цію як інтегральний показник здатності дитини виконувати належні функції та соціальні ролі в колективі. А відповідальними за її сфор- мованість державний стандарт визначає родину й заклад дошкільної освіти. Адже в перші роки життя в дитини формується конкретний тип поведінки. Він відображає вимоги мікросоціального середовища в якому дитина росте й розвивається.

Щоб увійти в дитячий колектив, дитина має оволодіти системою таких складових соціальної адаптації:

•     уміти прилаштовуватися до нових соціальних умов, зокре­ма ритму життя групи;

•     розуміти, що починається новий період життя, усвідом­лювати нову соціальну роль «Я — дошкільник»;

•     виявляти особистісну активність у встановленні гармо­нійних зв'язків із соціальним оточенням;

•     дотримуватися певних правил групи, вміти унормовано по­водитися, але й водночас відстоювати свою позицію, власні думки.

Пристосування організму до нових умов відбувається на фізі­ологічному, соціальному, психологічному рівні й має в кожному ви­падку індивідуальні особливості перебігу.
Середній строк адаптації дитини: раннього віку — 7-15 днів; молодшого дошкільного віку— 2-3 тижні; старшого дошкільного віку (6-7 років) — 1 місяць.

Зазвичай адаптація — це короткотривалий процес взаємодії з но­вими соціальним умовами, що потребують пошуку психологічних форм пристосування. Проте нерідко діти проживають адаптаційний період складно й болісно.

Стійкий «адаптаційний синдром» у дитини свідчить про те, ще  вона не готова вийти із сім'ї.

Етапи адаптації

Кожна дитина пристосовується до нових умов по своєму. Про­те у всіх адаптація відбувається в три етапи. У літературі вони мають різну назву. Емоційний градус дитячої реакції виражають назви ета­пів адаптації у класифікації, запропонованій Мар'яною Безруких та Світланою Єфімовою (табл.).

Характер і тривалість процесу адаптації дошкільників залежить від об'єктивних чинників, як-от:

•     індивідуальні особливості вищої нервової діяльності;

•     рівень соматичного і психічного здоров'я, соціального роз­витку;

•     вікові особливості.

Назва	Характерні ознаки	Тривалість
Перший етап — «буря»	Бурхлива реакція та сильна напруженість як результат зовнішніх впливів на організм дитини — підвищується збуджуваність, тривожність, можливе підсилення агресивності, спостерігається поганий сон, апетит, настрій	Від двох-трьох днів до одного-двох місяців у окремих дітей
Другий етап — «буря стихає»	Нестійкий стан, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакцій на зовнішні впливи — дитина випробовує себе у спільній діяльності з однолітками, намагається брати участь у спільних діях; вона стає більш активною, врівноваженою, проте зриви ще неминучі	Від тижня до двох- трьох місяців
Третій етап — «штиль»	Відносне пристосування організму дитини до нових умов — поступово дитина починає засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, виявляти активність під час занять	Від двох-трьох тижнів до шести місяців

    Успішність адаптації залежить не лише від індивідуально-пси­хологічних особливостей особистості дитини, а й від готов­ності соціального оточення прийняти її.

Що можуть і мають зробити батьки?

     Процес соціалізації дитини починається із сім'ї.   Тут закладаються основи її світогляду, моральності, людяності, милосердя, добра, справедливості тощо. У родині дитина набуває соціально­го досвіду впевненої поведінки. У неї закладаються основи гіднос­ті, формується відчуття власної значущості, захищеності.

Це своєю чергою сприяє розвитку самостійності,задоволенню потреби в соці­альній відповідності вже в дитинстві.

     Батьки — перші й головні вихователі дитини. Саме в родині вони мають починати формувати в неї тріаду базових якостей:

·        моральність як повагу до інших людей;

·        відповідальність за свої вчинки;

·        вольові якості, потрібні для досягнення своєї життєвої мети.

Від педагогічної компетентності батьків залежить повноцінний розвиток і становлення дитини як особистості, готовність до набуття нового соціального статусу.

Економічне виховання в родині

Економічне виховання в родині

    Як часто дитина вимовляє слова: «Я хочу!»? «Дуже часто», підтверджують батьки. Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Але отримати все миттєво можливо не завжди: іноді з етичних міркувань, іноді з причини тимчасового безгрошів’я. Тоді дитина може образитися, голосно кричати чи довго плакати. Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації; більше того – як це пов’язано з економікою? Основи економічних знань діти отримують на спеціальних заняттях у дитячому садку. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості особистості, вміння оцінювати річ, як товар і як предмет людських відносин, знайомство з різними видами реклами, історією походження грошей і т. д. На заняттях діти «купують», «продають», «міняють», «працюють» — але все це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім’ї. Родина – реальне економічне середовище, в якому живе дитина, де вона постійно включається в життєві ситуації: стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь в процесах купівлі- продажу і т. п. Зрозуміло, що об’єднання двох форм економічного виховання: вдома і в дитячому садку, двох аспектів поведінки дітей – умовного і реального, може дати позитивний результат в області їх економічного виховання і розвитку. Робота з економічного виховання дошкільнят неможлива без участі батьків, їхньої зацікавленості, розуміння важливості проблеми. Особистий соціальний, а тим більше економічний, досвід дітей суттєво обмежений, тому завдання батьків – створити такі виховні ситуації, які сприяли б збагаченню морально-економічного досвіду, формуванню морально-економічних звичок. Кілька практичних порад батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей:

Розповідайте дітям про свою роботу.

Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».

Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.

Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.

Не привчайте дітей до надмірностей.

Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе.

Формуйте у дітей розумні потреби.

Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.

Вчіть дітей ощадливості.

Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як іх можна полагодити.  Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату.

Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

Економічні хвилинки

Шановні батьки! Пограйте з дітьми в сюжетно – рольові ігри, наприклад в «Магазин».

        Така гра відноситься до розряду найбільш легко організованих і зрозумілих дітям. Відомо, що дитина легше всього засвоює нові знання в грі, а по мірі дорослішання для гри дитині потрібні партнери. Сама ж гра вже включає в себе не просто оперування предметами та іграшками, а передбачає розумову діяльність. Під час гри в «магазин» у дитини утворюються і закріплюються зв’язки між товаром і грошима, необхідними для його придбання. В якості грошей можна використовувати самостійно виготовлені або реальні дрібні гроші. «Товаром» можуть послужити будь- які домашні речі чи іграшки.

Під час гри:

— тренуйте навички лічби і математичні дії;

— продовжуйте вчити розв’язувати прості задачі на додавання і віднімання;

— закріплювати знання про вартість речей;

— активізуйте в мові дітей слова: товар, ціна, гроші, витрати, дорожче, дешевше, зарплатня, бюджет, вигода, інформація, продукція.

Економічний словничок

Пропонуємо до уваги батьків словник економічних термінів.

Мета: поповнити словник дітей новими словами, що позначають економічні явища, й вчити застосовувати їх на практиці. Поняття, вказані нижче відносяться до тем, що вивчаються на заняттях з економіки: «Потреби», «Ресурси», «Професії», «Товар», «Гроші», «Бюджет», «Ринок».

Асортимент – набір різних видів продукції на підприємстві продукції, товарів (на складі, в магазині) або пропонованих послуг.

Бартер – прямий обмін товарів і послуг на інші без використання грошей.

Валюта – грошова одиниця будь -якої країни.

Гроші – універсальний і зручний засіб обміну. (товар – гроші – товар).