Ласкаво
просимо,
або
Як полегшити адаптацію малюків
Кожен із нас по-різному входить у
нове товариство. Хтось будьте почувається як риба у воді. А для когось
найменші зміни призводять до стресу. Найскладніше дітям, які вперше виходять за
межі родинного кола.
Кілька
років тому почула зворушливо-кумедну історію про маленького хлопчика і його
перший день у дитячому садку.
Дорогою
в дитсадок, власне, як і протягом усього попереднього тижня, мама вмовляла
сина бути слухняним, ввічливим, дружнім і слухатися дорослих. Наставляючи так
сина, мама переживала передусім про позитивну оцінку її, матусиних виховних
зусиль, а не про почуття малюка. Поки мама спілкувалася з вихователькою, няня
підвела хлопчика до шафки зі словами: «Ось твоя шафка. Розташовуйся...» Після
розмови з вихователем здивована мама знайшла свого сина, який тихо й понуро
сидів у шафці. Саме так він тепер уявляв своє нове життя в дитячому садку.
Перші
кроки в дитячому садку для більшості малюків пов'язані з недитячими
переживаннями, а іноді — з глибокими психологічними травмами. Проблеми їхньої
адаптації до дитячого садка вже давно перебувають у центрі уваги науковців
різних напрямів. І від того, наскільки обізнані дорослі у всіх нюансах
адаптації малюків, прямо залежить її перебіг і ступінь складності. Виокремимо
ключові запитання, що турбують дорослих, і відшукаємо на них відповіді.
Що мають знати дорослі про адаптацію?
Щоб розкрити особливості адаптації дітей до умов закладу дошкільної
освіти, визначимося з поняттям «адаптація».
Адаптація (від
лат. асіаріаііо
— пристосування) — комплексне явище соціального буття особистості,
універсальна властивість людини, що дає їй змогу засвоїти соціально корисні
стандарти поведінки, ціннісні орієнтації та гармонізувати взаємозв'язки з новим
соціальним оточенням.
Адаптація - інтегральний
показник соціалізації
Науковці виокремлюють
соціальну адаптацію як специфічну форму соціальної активності. Вона виявляється
в здатності людини привести свої звички, особистісні риси, дії у відповідність
до нових соціальних умов.
Базовий компонент дошкільної
освіти подає соціальну адаптацію як інтегральний показник здатності дитини
виконувати належні функції та соціальні ролі в колективі. А відповідальними за
її сфор- мованість державний стандарт визначає родину й заклад дошкільної
освіти. Адже в перші роки життя в дитини формується конкретний тип поведінки.
Він відображає вимоги мікросоціального середовища в якому дитина росте й
розвивається.
Щоб увійти в дитячий
колектив, дитина має оволодіти системою таких складових соціальної адаптації:
•
уміти прилаштовуватися до нових соціальних умов, зокрема ритму життя
групи;
•
розуміти, що
починається новий період життя, усвідомлювати нову соціальну роль «Я — дошкільник»;
•
виявляти
особистісну активність у встановленні гармонійних зв'язків із соціальним оточенням;
•
дотримуватися
певних правил групи, вміти унормовано поводитися, але й водночас відстоювати свою
позицію, власні думки.
Пристосування організму до
нових умов відбувається на фізіологічному, соціальному, психологічному рівні й
має в кожному випадку індивідуальні особливості перебігу.
Середній строк адаптації дитини: раннього віку — 7-15 днів; молодшого дошкільного віку— 2-3 тижні; старшого дошкільного віку (6-7 років) — 1 місяць.
Середній строк адаптації дитини: раннього віку — 7-15 днів; молодшого дошкільного віку— 2-3 тижні; старшого дошкільного віку (6-7 років) — 1 місяць.
Зазвичай адаптація — це
короткотривалий процес взаємодії з новими соціальним умовами, що потребують
пошуку психологічних форм пристосування. Проте нерідко діти проживають
адаптаційний період складно й болісно.
Стійкий «адаптаційний
синдром» у дитини свідчить про те, ще вона не готова вийти із сім'ї.
Етапи адаптації
Кожна дитина пристосовується
до нових умов по своєму. Проте у всіх адаптація відбувається в три етапи. У
літературі вони мають різну назву. Емоційний градус дитячої реакції виражають
назви етапів адаптації у класифікації, запропонованій Мар'яною Безруких та
Світланою Єфімовою (табл.).
Характер і тривалість
процесу адаптації дошкільників залежить від об'єктивних чинників, як-от:
•
індивідуальні особливості
вищої нервової діяльності;
•
рівень соматичного і
психічного здоров'я, соціального розвитку;
•
вікові особливості.
Назва
|
Характерні ознаки
|
Тривалість
|
Перший етап — «буря»
|
Бурхлива реакція та сильна
напруженість як результат зовнішніх впливів на організм дитини — підвищується
збуджуваність, тривожність, можливе підсилення агресивності, спостерігається
поганий сон, апетит, настрій
|
Від двох-трьох днів до одного-двох
місяців у окремих дітей
|
Другий етап — «буря стихає»
|
Нестійкий стан, коли дитячий організм
шукає оптимальні варіанти реакцій на зовнішні впливи — дитина випробовує себе
у спільній діяльності з однолітками, намагається брати участь у спільних
діях; вона стає більш активною, врівноваженою, проте зриви ще неминучі
|
Від тижня до двох- трьох місяців
|
Третій етап — «штиль»
|
Відносне пристосування організму
дитини до нових умов — поступово дитина починає засвоювати нову інформацію,
встановлювати контакти, виявляти активність під час занять
|
Від двох-трьох тижнів до шести місяців
|
Успішність адаптації залежить не лише від індивідуально-психологічних особливостей особистості дитини, а й від готовності соціального оточення прийняти її.
Що можуть і мають зробити батьки?
Процес соціалізації дитини починається із сім'ї. Тут закладаються основи її світогляду, моральності,
людяності, милосердя, добра, справедливості тощо. У родині дитина набуває соціального
досвіду впевненої поведінки. У неї закладаються основи гідності, формується відчуття
власної значущості, захищеності.
Це своєю чергою сприяє розвитку самостійності,задоволенню потреби в соціальній відповідності вже в дитинстві.
Батьки — перші й головні вихователі дитини. Саме в родині вони
мають починати формувати в неї тріаду
базових якостей:
·
моральність як повагу до інших людей;
·
відповідальність за свої вчинки;
·
вольові якості, потрібні для досягнення своєї життєвої мети.
Від педагогічної
компетентності батьків залежить повноцінний розвиток і становлення дитини як особистості, готовність до набуття нового соціального статусу.